Педагогічна скарбничка

Дитяча агресія — насильство чи самозахист?

    Агресія — це наступальні, руйнівні дії «нападника». Вони суперечать суспільним нормам і правилам, викликають у постраждалого дискомфорт. Більшість науковців розуміють під агресією цілеспрямовану фізичну чи психологічну шкоду оточенню, а під агресивною поведінкою — спосіб дій, у яких проявляється агресія. Проте не все так просто з феноменом агресивності. Щоб убезпечити дітей від нападів однолітків, ознайомте педагогів і батьків із проявами дитячої агресії та надайте рекомендації, як із нею боротися.

Чому виникає?

    Не кожний прояв агресії можна однозначно оцінити як негативний. З одного боку, агресивна поведінка дошкільника — це специфічна форма дій, за допомогою яких він демонструє свою силу або застосовує її до інших дітей. З другого ж — це показник складного особистісного зростання. У критичній ситуації агресія виконує захисну функцію, допомагає дитині мобілізуватися для розв’язання проблеми.Безумовно, емоції злості й гніву частіше за все запускають агресію, роз’їдають особистість ізсередини, мов іржа. Водночас ця емоція є своєрідною внутрішньою мобілізаційною силою, що підживлює процес самоствердження та самозбереження.

   Агресія-мобілізація й агресія-захист слугують радше механізмами актуалізації дитиною власних резервних можливостей, щоб досягнути бажаного, протиставити свою активність войовничій позиції інших, відреагувати на відчуття загрози. Час від часу, без наміру заподіяти шкоди іншому, дитина просто демонструє свою готовність дати відсіч та використовує з цією метою відповідну міміку, попереджувальні жести, специфічні висловлювання.

Причини дитячої агресії: ·       біологічні та психологічні передумови — травми під час пологів, спадкові хвороби, втома, перенапруження, погане самопочуття, образа; ·       недоліки сімейного та суспільного виховання — брак любові дорослих, дисгармонійна взаємодія з батьками, педагогами, колективом однолітків; ·       прагнення до автономії, незалежності, самовираження; ·       несформовані вміння компетентно поводитись у конфліктній ситуації, розв’язувати проблеми мирним способом, прогнозувати наслідки своїх негативних дій; ·       неадекватна самооцінка; ·       низький соціальний статус у групі однолітків.

Види агресії:

·         агресія-мобілізація;

·         агресія-захист;

·         агресія-загроза;

·         агресія-насильство.

Діти п’яти — семи років суттєво відрізняються між собою особистим досвідом, спрямованістю активності, системою ціннісних ставлень, характером, комунікативними вміннями тощо. Поспіхом зроблений висновок щодо агресивності дитини може виявитися хибним. Тож перш ніж виносити такий вердикт щодо конкретного дошкільника, визначте, які прояви агресії типові для нього. Зокрема, чи він:

·         утверджується у власних можливостях — мобілізує сили в конфліктній ситуації, що засвідчує намір задовольнити особисті потреби в змаганні із сильним суперником, відстояти права, самоствердитися, проявити самоповагу, досягти мету;

·         проєктує загрозу — активізує позицію «найкращий засіб оборони — напад», проте обережний і дистанційний; агресивність проявляє переважно в залякуваннях, обіцянках покарати, загрозливому виразі обличчя, жестах тощо;

·         тисне на інших, принижує — проявляє злісну, ворожу поведінку, бажання реально заподіяти біль іншому, отримує задоволення від цього, застосовує силу, вдається до різних форм насилля;

·         споглядає, самоусувається від конфлікту — уникає конфліктів, ухиляється від необхідності проявити власну волю, поставити агресора «на місце», прийняти власне рішення в конфліктній ситуації; удає жертву, підкоряється сильнішим дітям.

Які типи поведінки бувають

Завдання педагога — правильно визначити типову поведінку вихованця. Орієнтиром слугують чотири типи поведінки дошкільників — 

конструктивний,

деструктивний,

конформний,

споглядальний.

Їх визначають за здатністю:

·утримуватися від агресії завдяки умінням аналізувати й критично оцінювати конфліктну ситуацію та ймовірні ризики;

· мобілізовуватися, аби дотриматися соціально прийнятних форм поведінки;

·   розв’язувати проблеми мирним способом.

 Діти з конструктивним типом поведінки знають, що таке агресія, її негативні наслідки для оточення та важливість уміння її долати. Також вони:

·  з довірою ставляться до себе й інших;

·   цінують чесноти й визнають недоліки — власні та чужі;

·     мають оптимістичне самопочуття;

·    регулюють та контролюють свої емоції;

·  утримуються від образ та агресивних дій;

·   не вдаються до хитрощів та обману;

· налагоджують гармонійну взаємодію з однолітками;

·    узгоджують із партнером свої рішення, домовляються про спільні дії;

·    співвідносять бажання з можливостями;

·  прагнуть досягти успіху в соціально прийнятний спосіб.  

У розв’язанні конфлікту використовують мирні способи та прийоми: доводять правоту, керуються здоровим глуздом, поступаються в разі потреби, беруть до уваги пропозиції однолітків, цінують стосунки з ними.

У конфліктній ситуації не скаржаться дорослим, не просять допомоги, розв’язують проблеми самостійно, орієнтуються на моральні норми поведінки, усвідомлюють їх доцільність, адекватно оцінюють себе, оточення, події та ситуації.

Таких дітей у різних групах 20—25%.

Діти з деструктивним типом поведінки розуміють суть і вплив агресії на стосунки з однолітками, ставляться до більшості з недовірою, до деяких — вороже. Вони:

·        прагнуть привернути до себе увагу авторитетних людей за будь-яку ціну;

·        хизуються своїми досягненнями;

·        не визнають власних недоліків і прорахунків;

·        мають нестійкі емоції, плинність настрою;

·        недостатньо контролюють і регулюють емоції та дії;

·        прагнуть домінувати над однолітками, підкоряти їх собі, диктувати рішення;

·        дратуються в разі незгоди однолітків із вимогою підкоритися;

·        мають войовничий настрій і неадекватну самооцінку — завищену або занижену;

·        зневажливо ставляться до слабших та неуспішніших;

·        намагаються досягти успіху в будь-який спосіб — погрожують, відмовляють у 

·        прихильності, хитрують, несправедливо звинувачують, скаржаться дорослим.

Таких дошкільників налічується 35—40%.

Діти з конформним типом поведінки мають певні знання про агресію та її негативний вплив на взаємини з оточенням. Їх уявлення про важливість уміння долати агресію схематичні та поверхневі. Такі діти дисципліновані й неконфліктні. Вони:

·        думають та поводяться, як усі;

·        побоюються різких змін, зламу життєвих стереотипів і втрати звичного оточення;

·        мають плинний настрій, низькі очікування та домагання;

·        оцінюють явища, ситуації та події обережно або уникають чіткої відповіді;

·        мають невизначену або занижену самооцінку;

·        ставляться до однолітків ситуативно, до авторитетних дітей — дружелюбно, прагматично мотивовано;

·        мають невпевнену поведінку, а характер вчинків залежить від статусу дитини та ставлення до неї авторитетних дітей;

·        легко поступаються своєю думкою, змінюють власні рішення, вдаються до компромісів;

·        можуть зрадити домовленості та не виконати обіцянок заради вигоди;

·        прагнуть не стільки досягти успіху, скільки уникнути нУ конфлікті обирають сторону сильнішого, агресивнішого однолітка, погоджуються з його рішеннями та діями.

Серед дошкільників віком п’яти — семи років таких дітей 20—25%.

Діти зі споглядальним типом поведінки мають достатньо знань про агресію, її негативні наслідки для оточення, мають уявлення про вміння її долати та важливість розв’язання конфліктів у мирний спосіб. Проте їхні знання, ставлення та поведінка не узгоджені між собою. Вони:

·        усвідомлюють значущість моральних правил і вимог;

·        проводять чимало часу на самоті, мають вузьке коло друзів;

·        не довіряють оточенню;

·        виявляють високу пізнавальну активність;

·        мають завищену самооцінку, високі очікування, здебільшого егоїстичні наміри;

·        діють обережно, сумніваються, зважують усі «за» і «проти»;

·        не прагнуть до успіху.

У конфлікті залишаються споглядачами, аналітиками, коментаторами подій. Позиція «поза сутичкою» забезпечує їм почуття захищеності, безпеки, «вищості». Стратегія «невтручання» дає змогу уникнути необхідності розв’язати проблему, проявити чітку позицію.

До споглядального типу ввійшли індивідуалісти, скептики, відсторонені споглядачі.

Кількість таких дітей становить 10—15%.

Отже, вкрай важливо співвіднести стиль поведінки конкретної дитини в конфліктній ситуації з її натурою, звичками, культурою повсякденного поводження. Спочатку з’ясовуйте причини конфлікту, а потім висловлюйте зважене судження.

Як працювати з проблемними типами

Щоб адекватно відреагувати на прояв агресії дитиною, педагог має розуміти витоки негативних спонук. Тож кожен із проблемних типів поведінки потребує особливого підходу.

Надмірна активність дошкільників деструктивного типу порушує рівновагу, збурює однолітків і відволікає їх від продуктивної діяльності. Спрямуйте їхню діяльність у конструктивне русло:

• завантажте відповідальними та значущими для групи дорученнями;

запропонуйте взяти під свою опіку невпевнених у собі, залежних однолітків;

сприяйте усвідомленню непривабливості насильницьких дій, галасливості, імпульсивності, причин своєї непопулярності в колективі;

заохочуйте бажання підвищити свій соціальний статус, презентувати одноліткам чесноти та вміння.

Конформісти зазвичай не стають учасниками конфліктів, ніколи не виступають агресорами й усіляко уникають ризику. Проте відсутність власної думки, залежність від сильніших за себе та прагнення не виділятися — не найліпша стратегія життєвого самовизначення. Дошкільники лише починають свій життєвий шлях, тож одразу правильно їх спрямовуйте:

·        плекайте довіру до власних можливостей;

·        розвивайте навички приймати, зберігати та відстоювати власні рішення;

·        заохочуйте до самостійності, навчайте об’єктивно оцінювати свої вчинки, якості, результати діяльності;

·        мотивуйте презентувати одноліткам власні чесноти й досягнення.

Споглядачі діють нишком, внаслідок чого рідко потрапляють у поле уваги педагога як порушники дисципліни. Поспостерігайте за ними, щоб підібрати до них «ключ». Кмітливі дошкільники з індивідуалістичними інтересами та прихованими запитами потребують неабиякої уваги. Вони постійно прагнуть залишатися осторонь, не бажають розв’язувати проблеми та ризикувати. Це формує байдужість, тому якнайшвидше покладіть цьому край:

навчайте їх вербалізувати думки та переживання;

долучайте до групових ігор і занять;

вправляйте в самокритичності;

формуйте емоційне сприймання і чуйність як базові особистісні якості.

Щоб реалізувати диференційований підхід до дітей із різними типами поведінки в конфліктних ситуаціях, скористайтеся методами та прийомами, які допоможуть сформувати в них уміння долати агресію.

Проводьте виховну роботу не з дитячою агресією, а з особистим ставленням дошкільників до неї та до себе як носіїв позитивних чи негативних думок, переживань, намірів і дій. Робота з дітьми ефективна, якщо вона:

·        змінює ставлення дітей до самих себе;

·        впливає на формування в них позитивної думки про себе та інших людей;

·        сприяє розвитку вміння компетентно самовизначатися в конфліктних ситуаціях;

·        виробляє звичку контролювати поведінку.

Отже, якщо хочемо виростити врівноважену, орієнтовану на здоровий глузд, миролюбну дитину — маємо частіше пояснювати їй, що жодна людина не здатна в усьому бути першою. Що кожен із нас у чомусь сильніший, а в чомусь слабший за іншого. І це нормально. Не варто витрачати життєву енергію на руйнівне для психіки намагання «скакнути вище за всіх». Навчайте з дитинства бути собою.

Матеріали журналу "Вихователь-методист дошкільног закладу" №1/2020 рік

 

Як допомогти дитині здолати агресію

Порадник для вихователя

     Як реагувати на агресію дитини? Покарати, позбавити її бажаного,
осоромити перед групою чи поскаржитися батькам? Це найпростші, проте не найліпші варіанти. Змініть свою стратегію під час дитячих конфліктів

      Ніколи не ображайте та не принижуйте дітей. Погрози та фізичні покарання також тримайте під забороною. Діти запам’ятовують усе, що ви робите та говорите, беруть з вас приклад, як поводитися у випадку агресії. Тож не провокуйте дошкільників власною поведінкою.

• Вправляйте дітей у вмінні проявляти терплячість, витримку, емоційну сприйнятливість. Пояснюйте доцільність коректної, неагресивної поведінки в конфліктних ситуаціях. Сприяйте формуванню навичок миролюбності, доброзичливості.
• Заохочуйте дітей відчувати задоволеність від власної спроможності утримувати агресію. Так вони зможуть реалізувати свій природний потенціал і не порушать моральні норми та інтереси інших. Використовуйте творчі завдання, вправи, взаємооцінку, малювання автопортрета тощо.
• Збагачуйте знання дошкільників про причини та наслідки агресивної поведінки до оточення та них самих. Використовуйте дидактичні ігри, бесіди, мультфільми, художню літературу відповідної спрямованості.
• Поглиблюйте уявлення дітей про вміння долати агресію, утримуватися від негативних емоцій, образливих слів, погроз, тиску на інших. Наголошуйте на тому, що це важливо для життєвого успіху.
• Навчайте дітей правильно реагувати на емоцію, а не пригнічувати її. Часто діти проявляють агресію фізично, бо не знають, як можна висловлювати негативні почуття по-іншому. Запропонуйте дитині соціально прийнятні способи прояву почуттів. Поясніть, що про них можна говорити і не обов’язково одразу битися.
• Спостерігайте за відповідними проявами дітей, спільно їх обговорюйте. Приділіть увагу аналізу переживань нападника і жертви, запропонуйте порівняти їх і скласти оповідання про себе у першій та другій ролях.
• Навчайте дітей долати агресію без шкоди для оточення. Наприклад, запропонуйте порвати папір, зім’яти газету, побити спеціальну «злу» подушку, кинути з усієї сили в кут м’який м’ячик, намалювати або зліпити злість тощо.
• Створіть у дитсадку ціннісне середовище. Утримуйтеся від роздратованості, агресії, імпульсивності. За допомогою оцінних суджень зведіть уміння впоратися з агресією до найвищих моральних чеснот.
• Оцінюйте конкретні вчинки дошкільників, а не особистість загалом. Мотивуйте свої судження, пропонуйте дошкільникам висловити та аргументувати власну оцінку. Діти не мають сприймати оцінку як індульгенцію чи ярлик. Оцінка має бути справедливою, гнучкою, необразливою.
• Розробіть разом із дошкільниками кодекс честі. Колективно його оформте, розмістіть на чільному місці. Слідкуйте, щоб усі дотримувалися правил кодексу, й самі його не порушуйте.
• Приділіть увагу проблемі дитячої агресії в роботі з батьками. Проведіть тренінги, рольові ігри, консультації, бесіди, круглі столи. Оформте пам’ятки для сім’ї, враховуючи особливості дитини. Або ж запропонуйте дітям самостійно зробити пам’ятку для своїх батьків.

Підготувала Олена Кононко, завідувач кафедри дошкільної освіти Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, д-р психол. наук, професор

Матеріали журналу "Вихователь-методист дошкільног закладу" №1/2020 рік

Психолого-педагогічна робота з дітьми «групи ризику»

Хто такі діти «групи ризику»? Це діти, які мають різні психологічні, фізичні, фізіологічні та соціальні проблеми у навчанні, спілкуванні та вихованні. Робота з цими дітьми має бути різносторонньою. Її мають проводити різні фахівці спільно (медики, педагоги, батьки, психологи, соціальні працівники, законодавчі органи тощо).

Гіперактивні діти – це діти з не властивою для нормального розвитку імпульсивністю, руховою розгальмованістю, неможливістю зосередитись, неуважністю. Вони, як правило, не можуть зосередитись на одному предметі протягом більш чи менш тривалого часу, не здатні завершити виконання поставленого завдання, недбало ставляться до її виконання. Розумова діяльність циклічна, стан стомлювальності супроводжується безпричинним роздратуванням, плаксивістю, істериками.

 

Правила роботи з гіперактивними дітьми

1. Працювати з дитиною на початку дня, а не ввечері.
2. Зменшити робоче навантаження на дитину.
3. Ділити заняття на короткі, але частіше повторювальні періоди. Проводити фізкультхвилинки.
4. Бути емоційним, експресивним педагогом.
5. Знизити вимоги до актуальності на початку, щоб сформувати відчуття успіху.
6. Садовити дитину під час занять поряд із дорослим.
7. Використовувати тактильний контакт (елементи масажу, дотику, погладжування).
8. Домовлятися з дитиною про ті або інші дії заздалегідь.
9. Давати короткі, чіткі і конкретні інструкції.
10. Використовувати гнучку систему заохочень та покарань.
11. Заохочувати дитину відразу ж, не відкладаючи на майбутнє.
12. Надавати дитині можливість вибору.
13. Залишатися спокійним

Агресивні діти проявляють мотивовану деструктивну поведінку, що суперечить нормам і парвилам існування людей у суспільстві, яка завдає шкоди об’єктам нападу (живим та неживим), наносить фізичний та моральний збиток людям або викликає в них психологічний дискомфорт (агресія).

 

Правила роботи з агресивними дітьми

1. Бути уважним до потреб дитини.
2. Демонструвати неагресивну модель поведінки.
3. Бути послідовним у покараннях дитини, карати за конкретні вчинки.
4. Покарання не мають принижувати дитину.
5. Навчати прийнятних способів виражати гнів.
6. Надавати можливість дитині проявляти гнів безпосередньо після фруструючої поведінки.
7. Навчати розпізнавати власний емоційний стан і стан людей.
8. Розвивати здібність до емпатії.
9. Розширювати поведінковий репертуар дитини.
10. Відпрацьовувати навички реагування в конфліктних ситуаціях.
11. Учити брати відповідальність на себе

Сором’язливі діти дуже хворобливо реагують на зміни в їхньому житті, зазнають страху перед чужими людьми і новою обстановкою. Сором’язливі діти непомітні в групах, вони слухняні і охоче виконують прохання знайомого дорослого.

 

Правила роботи із сором’язливими дітьми

1. Фон спілкування з дитиною має бути спокійним і доброзичливим.
2. Необхідно звести до мінімуму критику і негативні оцінки поведінки.
3. Головний козир дорослих – це терпіння і тактовність.
4. Необхідно розвивати в дитини ініциативність і самостійність.
5. У побуті необхідно стимулювати дитину до різнобічного спілкування: звернутися до когось із проханням, віддати що-небудь комусь. На перших етапах присутність та участь знайомого дорослого обов’язкова.

Тривожні діти надмірно стривожені, причому іноді вони бояться не самої події, а її передчуття. Часто вони очікують найгіршого. Діти почуваються безпорадними, побоюються грати в нові ігри, розпочинати нові види діяльності, вони дуже самокритичні.

 

Правила роботи з тривожними дітьми

1. Уникайте змагань і будь-яких видів робот, що вимагають швидкості.
2. Не порівнюйте дитину з іншими.
3. Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.
4. Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала, за що.
5. Частіше звертайтесь до дитини на ім’я.
6. Демонструйте зразки упевненої повіденки, будьте у всьому прикладом для дитини.
7. Не висувайте до дитини завищених вимог.
8. Будьте послідовні у вихованні дитини.
9. Робіть дитині якомога меньше зауважень.
10. Використовуйте покарання лише в крайніх випадках.
11. Не принижуйте дитину, караючи її.

 Аутичні діти

Симптоми аутизму можна виявити вже в перші місяці життя дитини. В аутичних дітей порушується «комплекс пожвавлення», характерний для немовлят, які нормально розвиваються. Аутичні діти здаються відчуженими, байдужими до оточення. Часто вони уникають прямого (очі в очі) погляду і контактів з навколишніми людьми. Аутичним дітям властиві стереотипні механізми рухів і дій. Вони люблять дотримуватися певних ритуалів, і щонайменші зміни в їхньому житті або режимі можуть стати для них травмуючим чинником й спровокувати замкненість або спалах агресії.

 

Правила роботи з аутичними дітьми

1. Приймати дитину такою, якою вона є.
2. Враховувати інтереси дитини.
3. Суворо дотримуватися певного режиму і ритму життя дитини.
4. Виконувати щоденні ритуали (вони забезпечують безпеку дитині).
5. Навчитися уловлювати щонайменші вербальні і невербальні сигнали дитини, що свідчать про її дискомфорт.
6. Частіше бути присутнім у групі або класі, де займається дитина.
7. Якомога частіше розмовляти з дитиною.
8. Забезпечити комфортну обстановку для спілкування та навчання.
9. Терпляче пояснювати дитині значення її діяльності, використовуючи чітку наочну інформацію (схеми тощо).
10. Запобігати перевтомленню дитини

Поняття та симптоми професійного вигорання 

    Емоцiйне вигорання — це синдром, що розвивається на фоні хронічного стресу та призводить до виснаження  інтелектуальної, душевної, фізичної перевтоми працюючої людини. Професійне вигорання виникає внаслідок внутрішнього накопичення негативних емоцій без відповідної “розрядки” або “звільнення” від них.

       Симптоми емоційного вигорання :                                                                      - втома, виснаження,                                                                                                  -  порушення сну,                                                                                                     

       - негативне ставлення до людей,                                

       - негативне відношення до своєї роботи,                                      
 - зловживання тютюном, ліками тощо,                              
 - переїдання або відсутність апетиту,                                                                 
 - агресивні почуття (дратівливість, тривожність, напруженість, занепокоєння, схвильованість, гнів),                                                                             - поганий настрій і пов'язані з цим емоції: цинізм, песимізм, почуття безнадійності,          - апатія, депресія, 
    - почуття провини, 
    - прагнення до усамітнення.

  

Методи гармонізації психофізичного стану

       Умовно всі методи гармонізації психофізичного стану людини можна об'єднати в 3 групи:

1. Фізіологічний рівень регуляції психофізичного стану (вплив на фізичне тіло).

2. Емоційно-вольова регуляція психофізичного стану(вплив на емоційний стан).

3. Ціннісно-смисловий рівень регуляції психофізичного стану (вплив на думки, зміна світогляду).

        Фізіологічний рівень регуляції психофізичного стану  (вплив на фізичне тіло): 

достатньо тривалий і якісний сон (важливо провітрювати приміщення перед сном, дотримуватися режиму сна: засипати і прокидатись в один і той самий час);

збалансоване, насичене вітамінами і мінералами харчування (особливо протистресовими вважаються мінерал магній і вітамін Е, який міститься у кукурудзі, моркві, ожині, горіхах, зернах соняшника, сої (до речі, плитка темного шоколаду швидко покращить ваш настрій);

достатнє фізичне навантаження, заняття спортом, ранкова гімнастика;

танці (танцювальні рухи під ритмічну музику сприяють звільненню від негативних емоцій, так само, як і будь-яка хатня робота) ;

фітотерапія, гомеопатія (сприяє заспокоєнню чай з м'яти, настоянка з кореню валеріани; підвищує життєвий тонус настоянка елеутерококу, женьшеню, родіоли рожевої);

масаж (допоможе як класичний масаж, так і масаж біологічно активних точок на руках і ногах людини; корисно просто походити босоніж по землі, або по насипаним у коробку камінчикам);

терапія кольором (зелений та синій колір допомагають заспокоїтись, червоний та жовтий надають енергію і бадьорість);

ароматерапія (запахи апельсину, бергамоту діють на нервову систему збуджуючи, з'являється відчуття приливу сил; запахи лаванди, анісу, шавлії діють заспокійливо, допомагають зняти нервове напруження) ;

дихальні вправи (заспокійливе з подовженим видихом дихання зменшує надлишкове збудження і нервове напруження; мобілізуюче дихання з збільшеним вдихом допомагає подолати в'ялість, сонливість);

Емоційно-вольова регуляція психофізичного стану (вплив на емоційний стан):

- гумор (сміх позитивно впливає на імунну систему, у відповідь на вашу усмішку організм продукуватиме бажані гормони радості; гумор чудово «перезаряджає» негатив);

- музика (найкраще сприяє гармонізації психоемоційного стану прослуховування класичної музики, хоча у малих дозах рок теж буває корисним, він допомагає вивільнитись від негативних емоцій);                                                             - пілкування з сім’єю, друзями; 
- заняття улюбленою справою , хобі (комп’ютер, книжки, фільми, в’язання, садівництво, рибальство, туризм );

- спілкування з природою (природа завжди дає людині відчуття приливу сил, відновлення енергії);

Ціннісно-смисловий рівень регуляції психофізичного стану (вплив на думки, зміна світогляду)

Образа, злість, невдоволення, критика себе та інших – все це найшкідливіші для нашого організму емоції. Важливо навчитись контролювати свої думки і емоції.

Пам’ятайте, що подібне притягує подібне: чим ми цей світ наповнюємо через думки, емоції, вчинки, те до нас і повертається. Як говориться у відомій приказці: «Що посієш, те й пожнеш».

15 способів подолати емоційне вигорання

 Я бажаю, щоб ніхто з вас не відчув на собі емоційного вигорання. А якщо це трапиться, то згадайте рекомендації з його подолання. Читаємо їх по черзі.

Як подолати емоційне вигорання

1. З'ясувати, що саме вас тривожить. Поговоріть із близькими, проаналізуйте свій стан уголос.

2.    Не вважайте себе «бідним ягням»! Знайдіть людину, якій гірше, ніж вам.

3.    Плануйте не лише свій робочий час,  але й відпочинок. Установлюйте пріоритети.  Пам'ятайте принцип Ейзенхауера: непотрібні справи — у смітник.

4.    Не робіть з мухи слона!

5.    Керуйте своїми емоціями!

6.    Не забувайте хвалити себе!

7.    Усміхайтеся, навіть якщо не хочеться!

8.    Робіть гімнастику. Адреналін не можна накопичувати.

9.    Використовуйте агресивну енергію в мирних цілях! Вийдіть у густий ліс і голосно покричіть

10. Влаштовуйте собі свята! Живіть красиво!

11.  Навчиться відмовляти чемно, але переконливо!

12. Станьте ентузіастом!

13.  Проблеми не потрібно лише переживати, їх треба вирішувати! Геть - самопожертву й довготерпіння!

14. Робіть дні «інформаційного відпочинку» від телебачення.    

15. Займайтеся своїм здоров'ям.

Легенда «Усе у твоїх руках».

В легенді  очевидно, ви знайдете відповіді на деякі запитання.

Легенда «Усе у твоїх руках».

 Колись давно на півдні Африки жив розумний, але дуже пихатий вождь. Увесь день його складався з примірювання вишуканого вбрання та розмов із під­даними про свій розум. Так минали дні за днями, роки за роками... Аж ось прокотилася країною чутка, що в пустелі з'явився мудрець. Дуже розлютився вождь: як можна називати якогось старця найрозумнішою людиною у світі! Але нікому свого обурення не виявив, а запросив мудреця до себе...

І ось настав день зустрічі. Зібралось усе плем'я, щоб послухати найрозумніших людей у світі. Вождь сидів на високому троні й тримав у руках за спиною метелика. До нього підійшов невеличкий худорлявий чоловік, привітався й сказав, що готовий відповісти на будь-яке запитання. І тоді, недобре посміхаючись, вождь сказав: «Скажи-но мені, що я тримаю в руках: живе чи мертве?»

Мудрець трохи подумав, усміхнувся й відповів: «Усе в твоїх руках!»

Діти з особливими освітніми потребами

Беззаперечно, що кожна дитина - особлива. Але все ж є діти, про яких говорять «особливі» не для того, щоб підкреслити унікальність здібностей, а задля того, щоб відмітити ті особливі потреби, які відрізняють їх від інших дітей. Незалежно від стану здоров'я, наявності фізичного чи інтелектуального порушення, кожна людина має право на повноцінне життя, освіту, якість якої не відрізняється від якості освіти решти людей.  Оскільки розвиток та виховання дитини з особливими потребами потребує спеціальних знань про захворювання, його наслідки, потенційні можливості дитини, важливим є належна організація роботи мультидисциплінарної команди фахівців у навчальному закладі. Важливе значення для подальшої ефективної корекції та певних вад розвитку і подальшої соціалізації дитини має раннє виявлення та своєчасне звернення до фахівців.

- 

Хто такі діти  з особливими освітніми потребами?

Відповідно до ширшого розуміння інклюзивної освіти та міжнародних документів, діти з особливими потребами (ООП) - це особи до 18 років, які потребують додаткової підтримки в освітньому процесі( діти з порушеннями психофізичного розвитку, діти з інвалідністю, діти - біженці, працюючі діти, діти - мігранти, діти представники религійних меншин, діти сімей з прожитковим мінімумом, безпритульні діти, діти - сироти, діти із захворюваннями СНІД/ВІЛ та інші)

Нормативно - правова база з освіти дітей з особливими освітніми потребами:

Закони України:

• Про освіту від 05.09.2017 № 2145-VII;
• Про внесення змін до деяких законів України про освіту щодо організації інклюзивного навчання від 05.06.2014 №1324 - VII;

Указ Президента України:

• Про  заходи щодо розв'язання актуальних проблем осіб з обмеженними фізичними можливостями від 19.05.211 №588

Постанови Кабінету Міністрів України:

• Постанова Кабінету Міністрів України  від 21.08.2013 №607 затвердження Державного  стандарту початкової загальної освіти для дітей з ООП;
• Постанова Кабінету Міністрів України  від 09.08.2017 №588 "Про внесення змін  до Порядку організації інклюзивного навчання у ЗНЗ;
• Постанова Кабінету Міністрів України  від 12.07.2017 № 545 Про затвердження Положення про інклюзивно - ресурсний цент

Основні категорії  особливих дітей з порушенням психофізичного розвитку (За класифікацією запропонованою  В.А.Лапшиним і Б.П.Пузановим):

• діти с порушенням слуху( глухі, слабочуючі);
• діти з  порушенням зору (сліпі, слабозорі);
• діти з порушенням мовлення (логопати);
• діти з порушенням опорно-рухового апарату;
• діти з розумовою відсталістю;
• діти із затримкою психічного розвитку;
• діти із порушеням поведінки і спілкування;
• діти з комбінованими вадами психофізичного розвитку, з так званими складними дефектами.

Поради вихователю в групі якого навчається дитина з ООП:

• Навчитися розуміти різницю між дітьми й толерантно ставитися  до особливих дітей, але в ніякому разі не акцентувати увагу на порушені.
• Сприяти тому, щоб  кожна дитина відчула себе прийнятною.
• Сприяти створенню в дитячому колективі атмосфери доброзичливості, справедливості й терпимості.
• Надавати індивідуальну підтримку, але при цьому не відокремлювати дітей з ооп від основної групи дітей
• Намагатися наблизити навчальні завдання до потреб і можливостей такої дитини
• Співпрацювати з іншими педагогами (логопедом,психологом, лікарями) в одній команді.

Контактні данні Інклюзивний - ресурсний центр м.Енергодар

адреса: м.Енергодар, вул.Молодіжна буд.35

телефон 6-38-28 

моб.тел.099-728-78-16

графік роботи:

пн-чт 7.45-17.00

пт. 7.45-15.45

обідня перерва 12.00-13.00